#ЗАКОНОДАВСТВО
5 факапів молодіжної політики в Україні
Про проблеми у сфері молодіжної політики: що потрібно зробити, аби вирішити
Для пересічного громадянина України словосполучення "молодіжна політика" – це зазвичай просто пустий звук. Однак у XXI столітті саме молодіжна політика набирає визначального значення.
Про те, які проблеми існують в цій сфері в Україні та що потрібно зробити, аби їх розв'язати, розповімо нижче.
Що таке молодіжна політика?
Молодіжна політика – це система ідей, думок та активних дій, що запроваджуються на державному рівні та мають на меті підсилити роль молоді у суспільстві.
Займатися її впровадженням повинні спеціалізовані інституції, що є проміжною ланкою між державою та молоддю.

Важливість молодіжної політики полягає у тому, що держава не може ефективно функціонувати та розвиватися без підтримки молоді, тоді як молодь не зможе якісно інтегруватися у громадянське суспільство без відповідних дій з боку держави.

В Україні цей процес, на жаль, поки ще не налагоджено
Факап №1. Недоліки фінансування
Рівень щорічного фінансування державою молодіжних програм є недостатнім.

У 2020 році на фінансування програм розвитку молодіжної політики було виділено менше 0,5% від загального бюджету Міністерства молоді та спорту України.

Сюди ж можна віднести й той факт, що в Бюджетному кодексі України навіть не згадуються поняття "молодіжна політика" або "молодіжна інфраструктура".

І саме цим активно користуються органи державної влади, пояснюючи низький рівень фінансування програм молодіжної політики та інфраструктури.

Факап №2. Патерналістський характер
Ця проблема полягає в тому, що саму молодь фактично не залучають до формування стратегій молодіжної політики, особливо на місцевому рівні.

Таким чином влада може "контролювати" молодь та створювати суспільство людей, які не будуть ламати усталені правила.

В основному використовується пасивне навчання та пропонування уже затверджених ідей, у той час як активні дискусії здебільшого не допускаються.

Влада наперед вирішує, якими мають бути програми молодіжного розвитку, не враховуючи потреби молоді.

Отже, незалежно від того, наскільки інноваційні стратегії у сфері молодіжної політики розроблятимуться, їх ефективність буде нівелюватись, допоки молодь не почне особисто залучатися до їх формування.
Факап №3. Відсутність чіткої цільової аудиторії
Законодавством України визначено вік молоді у межах від 14 до 35 років (ООН визначає "молодь" від 15 до 24 років).

Отже, люди абсолютно різного віку мають кардинально різні проблеми.

Через це обмежені кошти, виділені на реалізацію молодіжних програм, спрямовуються на вирішення питань занадто великих вікових груп і, як результат, не вирішують жодної з наявних проблем.

Широкі вікові рамки також ставлять молодіжну політику пліч-о-пліч із сімейною політикою.

Відповідно, кошти на забезпечення молодих сімей житлом часто виділяються з, і так мізерних, коштів на реалізацію молодіжних програм. Тоді як у більшості розвинених країн ці два напрями фінансуються окремо.

Звуження вікових рамок для молоді до 29 років, як і було запропоновано у законопроєкті 3718, допоможе цілеспрямовано використовувати наявні ресурси та максимізувати ефективність їх використання.

Проте під час затвердження фінального тексту законопроєкту Комітетом Верховної ради України з питань молоді та спорту було рекомендовано залишити верхню межу 35 років.

Як то кажуть, "сумно, сумно аж за край".

Факап №4. Слабка регіональна взаємодія
В Україні немає чіткої структури організацій, які займаються молодіжною політикою. А окремі об'єднання ніяк не взаємодіють між собою.

У червні 2020 року був розроблений проєкт закону "Про основні засади молодіжної політики", у якому запропонували створити розгалужену мережу молодіжних центрів.

Структурно центр всеукраїнського рівня (Всеукраїнський молодіжний центр) повинен стати опорним майданчиком для роботи менших регіональних центрів, які, зі свого боку, займатимуть таку ж позицію для молодіжних центрів місцевого рівня.

Також пропонується запровадити поняття "молодіжних просторів", які можуть створюватись на базі закладів освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, підприємств, установ та організацій і використовуватись для здійснення молодіжної роботи, зокрема, організації дозвілля дітей та молоді.

Голосувати за законопроєкт будуть у березні 2021 року і сподіваємось, що його ухвалять у другому читанні.
Факап №5. Ігнорування "звичайної" молоді
Молодіжна політика охоплює абсолютно всю молодь. Утім, досить часто на практиці вона зосереджується на вужчих групах, які мають більш конкретні проблеми.

З одного боку, проблемна молодь. Сюди можна віднести правопорушників, дітей-сиріт, ВІЛ-інфікованих, молодь з інвалідністю тощо. Для цих категорій людей фінансуються центри реабілітації, допомога, соціальний захист тощо.

Ще з іншого боку знаходиться "обдарована" молодь. Це люди, що перемагають в конкурсах, беруть участь у змаганнях: спортсмени, музиканти, художники та навіть молоді політичні лідери. Їх активності часто заохочуються різними видами премій, стипендій, відзнак тощо.

А що залишається? А залишається найширша група "пересічних" молодих людей. У них теж є свої проблеми та інтереси, але вони зазвичай ігноруються органами влади.

Найчастіше до цієї групи належить молодь, яка проживає у селах, у якої немає багато можливостей для позашкільного навчання та різноманітного дозвілля.

Водночас, є такі проблеми як безробіття, відсутність інфраструктури для проведення молодіжних заходів.

Для роботи з цією групою почасти залучаються інформаційні рекламні кампанії. Ці дії спрямовані на те, щоб люди, що належать до цієї категорії не перейшли у "неблагополучну" групу, а, якщо є змога, витяглись до "обдарованої". Однак реальні проблеми ці інструменти аж ніяк не вирішують.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що тільки активне включення молодих людей з різних категорій до сфери планування, реалізації та аналізу молодіжної політики зможе вивести її на якісний рівень.

Адже лише молодь може вплинути на те, наскільки ефективно вирішуватимуться її проблеми та чи вирішуватимуться вони взагалі.
Головченко Анастасія
проєктна менеджерка ГО "Центр молоді Чернівців"
експертка з молодіжної політики

Марія Городенко